Автори: 

Бакіко І.В. – доцент кафедри фізичного виховання Луцького національного технічного університету, кандидат наук з фізичного виховання і спорту;

Цьось А.В. – зав. кафедри теорії та методики фізичного виховання Волинського національного університету ім. Лесі Українки, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор;

Семененко В.П. – в.о. доцента кафедри теорії та методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання та спорту України, кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

Автор: Білецька Вікторія Вікторівна доц. кафедри здоров’я, фітнесу та рекреації Національного університету фізичного виховання та спорту України, канд. наук з фіз. вих. і спорту

Автори:

І. В. Бакіко – доцент кафедри фізичного виховання Луцького національного технічного університету, кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

А. В. Цьось – зав. кафедри теорії та методики фізичного виховання Волинського національного університету ім. Лесі Українки, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор.

Автори:

Автори: 

В.Г.Гусєв – завідувач кабінету фізичної культури та основ здоров’я Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

Н.М. Михальчук – тренер-викладач І категорії з бадмінтону ДЮСШ №18 м. Києва, майстер спорту СРСР;

О. Гречанюк

Автори:

Є. В. Столітенко — начальник Організаційного відділу Федерації футболу України, науковий співробітник Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук.

Д. В. Деменков — методист з фізичної культури Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Автори:

Л. В. Копилова — вчитель фізичної культури Києво-Печерського ліцею № 171 «Лідер», учитель-методист, інструктор дитячо-юнацького туризму.

О. М. Макаров — учитель фізичної культури фізико-математичної гімназії № 17 м. Вінниці, учитель-методист, відмінник освіти.

Автори:

Ю. С. Козій — доцент кафедри спортивних ігор Львівського державного університету фізичної культури, директор СДЮШОР «Прудкий м’яч» з настільного тенісу, відповідальний секретар федерації настільного тенісу Львівської області, суддя національної категорії, відмінник освіти України, кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

А. М. Окопний — доцент кафедри педагогіки і психології Львівського державного університету фізичної культури, заступник декана факультету фізичного виховання ЛДУФК, кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

І. Х. Турчик — доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

В. В. Дерев’янко — завідувачка сектору відділу науково-методичного забезпечення змісту початкової освіти та основ здоров’я і фізичної культури Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, відмінник освіти України.

Автори:

Я. Т. Гаврих — начальник Львівського управління Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України, «Відмінник освіти України».

Н. С. Кравченко — вчитель Червоноградської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 м. Червонограда Львівської області, «Заслужений вчитель України».

Автори:

С. М. Чешейко — вчитель ЗОШ № 78 м. Києва, «Заслужений вчитель України».

Н. С. Кравченко — вчитель Червоноградської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 м. Червонограда Львівської області, «Заслужений вчитель України».

Автори:

В. Г. Гусєв — завідувач кабінету фізичної культури та основ здоров’я Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Автори:

В. Г. Гусєв — завідувач кабінету фізичної культури та основ здоров’я Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Н. С. Кравченко — вчитель Червоноградської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1 м. Червонограда Львівської області, «Заслужений вчитель України».

Автор:

О. М. Лакіза — завідувач кафедри фізичного виховання ВСП НУБ і ПУ «Ніжинський агротехнічний інститут», кандидат педагогічних наук.

Методичні рекомендації фіз.кул. 2016-2017 н.р.

Спортивні та рухливі ігри

 на уроках фізкультури   в початковій школі.

Інваріантна частина Типових навчальних планів, до якої входить навчальний предмет «Фізична культура», сформована на державному рівні, і є однаковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності.

Основна мета предмета «Фізична культура» –  набуття учнями досвіду діяльності: навчально-пізнавальної, практичної, соціальної; формування в учнів стійкої мотивації і потреби у збереженні й зміцненні свого здоров’я, фізичного розвитку та  фізичної підготовленості, комплексного розвитку природних здібностей та моральних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

 Гра - історично склалося суспільне явище, самостійний вид діяльності, властивої людині. Гра може бути засобом самопізнання, розваги, відпочинку, засобом фізичного та загального соціального виховання, засобом спорту. Ігри є скарбницею людської культури. Величезна їх різноманітність. Вони відображають усі галузі матеріального і духовного творчості людей.  Природно, що вивченням ігор займалися і займаються багато галузей знань: історія, етнографія, антропологія, педагогіка, теорія і методика фізичного виховання та ін

 Ігри, що використовуються для фізичного виховання, дуже різноманітні. Їх можна розділити на 2 великі групи: рухливі та спортивні. Спортивні ігри - це найвищий ступінь розвитку рухливих ігор. Вони відрізняються від рухомих єдиними правилами, що визначають склад учасників, розміри і розмітку майданчика, тривалість гри, обладнання та інвентар та ін, що дозволяє проводити змагання різного масштабу. Змагання зі спортивних ігор носять характер спортивної боротьби і вимагають від учасників великого фізичного напруження і вольових зусиль.

Зміст

 1. Відомі педагоги про значення рухомий гри в життя дітей.

 2. Характеристика і класифікація рухливих ігор для підлітків (13 - 15 років)

 3. Методика проведення гри .

 4. Рухливі ігри на відкритому повітрі.

 Висновок.

 Література.

Спорт вступає у той етап розвитку, коли зростання досягнень пов'язаний з пошуком унікально талановитих спортсменів, дбайливим культивуванням їх здібностей протягом всієї багаторічної підготовки, ювелірної шліфуванням майстерності на основі даних сучасної науки. Таким чином, наука про спорт - закономірний результат багаторічної аналітико-пізнавальної діяльності і узагальнюючих досліджень в галузі спортивного тренування і змагань. Аналіз змісту і структури науки та спорту свідчить про те, що її призначення - пізнання явищ спорту та спортивної діяльності, об'єднаних у центральну дисципліну - теорію і практику спорту. І тільки висококваліфікований спеціаліст, тренер-науковець, може виховати спортсмена, готового піднятися на спортивний Олімп.