УРОК 3

Тема уроку. Основні інформаційні джерела. Технологія по­шуку інформації засобами Інтернету

Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вив­чення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джере­ла, до яких він буде звертатись у першу чергу.

Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.

Термін «інформація» в середині XX століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія ін­формації». У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація — у спри­йнятті людиною — поняття «інформація» стала наслідком необхід­ності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, спри­йняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація.

Інформацію (від лат. information — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значен­ня певних показників, що є об'єктами збереження, обробки та пе­редачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економіч­них, технологічних, політичних тощо) рішень.

Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації: • документ; • людина; • предметно-речове середовище.

Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.

Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не мен­ше ніж людина.

Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потріб­ну інформацію. У зв'язку з цим розрізняють такі найбільш поши­рені шляхи пошуку інформації:

• вивчення бібліотечного каталогу; • за допомогою пошукових систем в Інтернеті; • у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після статті на визначені теми дається список літератури; • комунікативний — можливість отримати необхідну консуль­тацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-техніч­ної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної ін­формації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.

Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова сис­тема дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці кни­ги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.

Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної інформації для проекту, необхідно дотри­муватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою:

1. Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відо­мості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, наймену­вання видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела ін­формації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).

2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідов­ності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в на­явності матеріал, який представлений графічними зображен­нями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викла­дений у книзі.

3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або вис­новки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.

4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашо­го проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль напи­сання автора, особливості викладу матеріалу, настільки ма­теріал книги є доступним чи складним тощо.

Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.

Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури пот­ребує уважного та докладного обмірковування та обов'язкового конспектування. Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.

Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовка­ми, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги.

Вільний конспект — конспект, що об'єднує у своєму змісті пе­реказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.

Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.

Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й сис­тематизації необхідної інформації для проекту є інтернет-ресурси.

Інтернет — усесвітня асоціація комп'ютерних мереж або про­стіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина». В Інтернеті можна отримати різноманітну ін­формацію — від прогнозу погоди до інформації про політику, тех­ніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкрит­тя тощо. Складно навіть уявити, що неможливо знайти в мережі Інтернет.

Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схе­мами підключення, які забезпечують постачальники послуг ме­режі — провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Ін­тернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з'єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп'ютер, що підключений до всесвітньої мережі, має власний но­мер, який називають доменом (від англ. domain — область).

Найбільш поширена послуга, яка надається мережею, — відда­лений доступ до баз даних. Це означає, що дослідник може за допо­могою свого комп'ютера, підключеного до Інтернету, переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та зберігається у відповідному комп'ютері.

Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол ftp (file transfer protocol), за допомогою якого ви можете скопіювати на свій комп'ютер будь-який доступний файл. Загальний обсяг інфор­мації, що є доступним через протокол ftp, складає десятки тисяч терабайт (1 терабайт = 1 ООО ООО ООО ООО байт). Це можуть бути програмне забезпечення, текстові документи, звукові та відео­ файли тощо.

Коли ви знаходитеся (через комп'ютер) у мережі Інтернет, то t можливість переглядати різноманітні документи в різних части­нах країни чи світу, за лічені хвилини зазирнути на українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернад­ского (м. Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової пе­ріодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Ви можете переходити від однієї сторінки до іншої звичай­ним натисканням кнопки миші вашого комп'ютера. При цьому кожне ключове слово з'єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв'язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також...», але для того, щоб гортати сторінки книги, вам достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою), і через се­кунди чи хвилини (у залежності від швидкості завантаження да­них у мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з'являється потрібна для вас інформація. До­статньо швидко також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп'ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце, до якого ви потрапили в пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп'ютера «ВАСК» допоможе повернутися на початко­ву сторінку.

Інформацію в Інтернеті шукають за: • тематичними каталогами; • за допомогою пошукових машин.

Існує думка, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Ма­теріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозумі­ло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їх творчості в мережі утворилися понад двох мільйонів web сторінок.

В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики форму­ються автоматично. Під час каталогізації ресурсу досвідчений ре­дактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить у відповідний каталог. Найбільш вели­кий каталог Інтернету — Yalioo. У ньому працює понад 150 кваліфі­кованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль виста­чає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові.

Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше викорис­товують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інші. Потрібно ввести адресу такої системи (нап­риклад: www.ukrnet.ua.) в адресний рядок програми-браузера Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка пошу­кової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за до­помогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів.

Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому — ска­нується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому — бази даних, складені за результатами сканування, сис­тематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина прий­має запит від користувача і після цього проводить пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами по­шуку.

Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в ме­режі Інтернет, — це електронна пошта (Е- mail).

Основна перевага електронної пошти на відміну від традицій­ної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, у будь-якій частині зем­ної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хви­лин. Головне, аби він був підключений до мережі Інтернет. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових докумен­тів, але й у вигляді фото чи відео файлів.

Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне за­вантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього мож­на підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них вла­штовані так само, як і газети чи інші періодичні видання. Тобто, ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень, де розміщена також і реклама різних ре­чей — від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким можна одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної кулі.