Види порушень постави та їх профілактика

Постава — це звичне положення тіла людини під час стояння, сидіння, ходіння та інших видів рухової діяльності. Відхилення від правильної по­стави називають порушенням, або дефектом по­стави.

Порушення постави супроводжуються склад­ними наслідками у функціонуванні організму людини внаслідок стискання внутрішніх органів, порушення їх правильного розташування. Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки в міжхребцевих отворах прохо­дять численні нерви, що регулюють роботу окре­мих органів та організму в цілому.

Порушення постави визначаються в сагіталь­ній (під час огляду в профіль) і фронтальній пло­щинах (під час огляду зі сторони спини).

Чинники, що визначають вид порушення по­стави:

стан хребта; кут нахилу таза; стан м'язової системи.

Плоска спина характеризується зменшенням фізіологічних вигинів хребта (особливо в попере­ковому відділі), недостатнім кутом нахилу таза, розтягнутими м'язами спини та грудей. Характер­ними ознаками плоскої спини є крилоподібна фор­ма лопаток, недостатньо випукла грудна клітка, нижня частина живота видається вперед, плоскі сідниці. Унаслідок зменшення фізіологічних ви­гинів хребта погіршується його ресорна функція, що негативно впливає на стан спинного та голов­ного мозку, особливо під час бігу, стрибків та ін., що зумовлюють струшування хребта.

Кругла спина характеризується збільшенням грудного кіфозу, зменшенням шийного та попере­кового вигинів (фізіологічних лордозів) та недо­статнім кутом нахилу таза. Тонус м'язів-згиначів тулуба переважає над тонусом розгиначів: м'язи грудей, живота, задньої поверхні стегон — над м'язами спини та передньої поверхні стегон. Про­явами такого порушення є нахилена вперед го­лова, дугоподібна спина, крилоподібні лопатки, плечі, що звисають, плоскі сідниці, дещо зігнуті в колінах ноги та живіт, що випинається у нижній частині.

Сутула спина характеризується збільшеним грудним кіфозом при фізіологічних лордозах. Необхідно відрізняти справжню сутулість від не­справжньої, остання характеризується значним розвитком мускулатури спини, а не викривленням хребта, або слабкістю м'язів спини. Наслідком круглої спини та сутулості є зменшення глибини вдиху та видиху, менш економною є робота ди­хальної системи. Неповноцінна екскурсія грудної клітки призводить до зменшення всмоктувальної сили грудної клітки, що ускладнює роботу серця.

Кругло-вгнута спина характеризується збіль­шенням фізіологічних вигинів хребта та надмір­ним кутом нахилу таза, недостатнім розвитком м'язів спини, живота та передньої поверхні сте­гон. Проявами кругло-вгнутої спини є її дугопо­дібна форма, крилоподібні лопатки, зведені вперед і опущені плечі, нахилена вперед голова, живіт, що звисає, та сідниці, що різко виступають назад.

Плоско-вгнута (лордотична) спина (різно­вид плоскої спини) характеризується зменшеним грудним кіфозом та збільшеним поперековим лор­дозом. Проявами плоско-вгнутої спини є сильно нахилений уперед таз, випнуті назад сідниці, від­вислий живіт, плоска грудна клітка, крилоподібні лопатки.

Асиметрична (сколіотична) постава характе­ризується асиметрією між правою та лівою части­нами тулуба. Вона проявляється в асиметричному розташуванні плечового поясу, лопаток, трикут­ників талії тощо.

Названі порушення постави не є захворюван­нями, а функціональними розладами опорно-рухового апарату. Однак, вони змінюють стійкість хребта до впливів, що деформують, послаблюють виснажені групи м'язів, порушують взаємне роз­ташування внутрішніх органів і негативно впли­вають на їх функції, унаслідок чого організм стає схильним до різних захворювань.

Для профілактики та ліквідації порушень по­стави необхідно дотримуватись таких принципів: мобілізація хребетного стовпа за допомогою вправ, що спрямовані на збільшення рухливо­сті в зоні викривлення;

витягування хребетного стовпа шляхом вико­нання фізичних вправ на розтягнення зв'язко­вого апарату хребта;

вигинання хребетного стовпа в напрямку ви­кривлення;

створення м'язового корсету шляхом виконан­ня фізичних вправ, що спрямовані на зміц­нення послаблених м'язів тулуба, підвищення рівня їх силової витривалості; розвантаження хребта за допомогою виконан­ня фізичних вправ із вихідних положень ле­жачи на спині та животі, у висі та особливо в упорі стоячи на колінах, що дозволяє ціле­спрямовано впливати на окремі відділи хреб­та (обирання вихідного положення в кожному конкретному випадку визначається характе­ром порушення постави).