Для розвитку сили та швидкісно-силових здібностей використовують вправи, основною ознакою яких є напруження м’язів вище за звичайне.  Як  правило,  це  вправи  з  різноманітними  обтяженнями (гантелі, штанга, еспандери, мішечки з піском, природні предмети). А  також  вправи  з  подоланням  опору  зовнішнього  середовища  та ваги власного тіла.

Під час виконання цих вправ можна використовувати  такі методичні прийоми:

• повторне піднімання ваги до виникнення втоми;

• піднімання ваги з максимальною швидкістю;

• піднімання граничної ваги.

Основний метод розвитку сили — повторний, без максимальних зусиль. Піднімання граничної ваги в шкільному віці не бажане. Тренування слід розпочинати з обтяженнями, що не перевищують половини  власної  ваги.  З  підвищенням  рівня  фізичної  підготовленості поступово довести обтяження до 75 % маси тіла. Або підібрати таку величину обтяження, що дає  змогу виконати вправу без перерви на відпочинок  від  6—8  до  10—12  разів. Виконувати  вправи  помірним темпом. Долаюча фаза руху повинна становити приблизно 1,0—1,5 с, а поступлива — 2—3 с. Загальна тривалість виконання однієї вправи (підхід) триває 20—35 с.

Розпочинати  тренування  слід  з  одного  підходу  на  одну  групу м’язів. Додавати по одному підходу кожні два  тижні. Максимальна кількість підходів  за  одне  тренування —  5—6. Між підходами  слід застосовувати активний відпочинок: ходьбу, вправи на розслаблення, розтягування, відновлення дихання. Тривалість перерви — 1,5—2 хв. ЧСС  перед  наступним  підходом  не  повинна  перевищувати  110— 120 уд./хв. Між серіями вправ для різних груп м’язів слід застосовувати повний інтервал відпочинку (ЧСС — 91—100 уд./хв).

Вправи варто підбирати в такій послідовності: для рук, ніг, тулуба. В одну серію вправ обов’язково включайте вправи і для згиначів, і для розгиначів. Під час виконання вправ не затримуйте дихання.

Дуже важливо розвивати швидкісну силу. Для цього використовують метод динамічних зусиль. Обтяження — у межах 20 % маси тіла. Рухи виконуються з максимально можливою швидкістю та амплітудою. Потрібно виконати кілька серій (6—8 повторень в одному підході) із невеликими проміжками відпочинку (ЧСС перед наступним підходом — 110—120 уд./хв).

Для тих, хто не може жодного разу підтягнутися або не виконує навчальний норматив, рекомендуємо зміст та методику занять, що досить швидко допоможуть ліквідувати цей недолік. Потрібно прикріпити до паска обтяження масою 1 кг. З цим обтяженням виконувати всі вправи, перелічені нижче.

1. Взятися за перекладину хватом зверху, руки на ширині плечей. Тягнутися вгору, намагаючись дістати перекладину підборіддям. Не страшно, якщо це зусилля не зрушить учня з місця ні на міліметр. Головне — щоб тяга виконувалася рівномірно обома руками й зусилля тривало  впродовж  3—4  с.  Зробити  підряд  5—6  спроб.  Відпочити 1,5—2 хв, струшуючи руками й походжаючи.

2. Це також підтягування, тільки широким хватом, коли руки лежать  на  перекладині ширше  від  плечей. Усе  інше  виконується  так само, як і в першій вправі.

3. І знову підтягування, але вузьким хватом. Стати під перекладиною так, щоб плечі були не вповздовж, а впоперек її. Взятися правою (лівою) рукою за перекладину, а ліву (праву) руку покласти на праву. Спробувати підтягнутися до торкання грудьми перекладини. Зробити підряд 5—6 таких спроб.

Розпочинати з одного підходу, тобто після закінчення однієї вправи, переходити до наступної. Через 8—10 днів, якщо не з’являться неприємні відчуття, виконувати два підходи. Виконавши вправу вказану кількість разів, відпочити 1—1,5 хв і повторити її ще раз. Тоді переходити до наступної вправи. Ще через 10 днів можна перейти на три підходи.

Фахівці атлетизму  гарантують, що через місяць таких тренувань учень  зможе  підтягнутися  або  збільшити  кількість  підтягувань  на 1—2 рази.