Паралімпійський рух на сучасному етапі

Розвиток паралімпізму та спорту інвалідів має більше ніж столітню історію. Перші спроби за­лучення людей з обмеженими фізичними мож­ливостями до фізичної культури та спорту були зафіксовані у 1888 p., коли в Берліні сформувався перший спортивний клуб для людей із вадами слу­ху. Перші Всесвітні ігри глухих (пізніше — Деф- лімпійські ігри) відбулися 10—17 серпня 1924 р. у Парижі.

Лише після Другої Світової війни до спорту почали активно долучатись інваліди з порушен­нями в роботі опорно-рухового апарату. У 1944 р. у межах проведення обов'язкової частини комп­лексного лікування була впроваджена спеціально розроблена спортивна програма для «візочників». Її розробником став Людвіг Гуттман — нейро­хірург німецького походження, який емігрував до Великої Британії у 1939 p., рятуючись від на­цистської окупації.

Згодом ігри Гуттмана перетворилися на між­народне спортивне свято, що об'єднувало спортс­менів багатьох європейських країн. Поступово світ переконувався у тому, що на фізичну культуру і спорт мають право також і люди з інвалідністю. Під час проведення Олімпійських ігор у Мельбурні 1956 р. Міжнародний Олімпійський комітет наго­родив Міжнародну Сток-Мандевільську федерацію спортсменів з обмеженими фізичними можливо­стями спеціальним кубком за втілення в життя олімпійських ідеалів гуманізму.

Міжнародні Ігри інвалідів (фактично І Літні Паралімпійські ігри) відбулись у 1960 р. у Римі (Італія) через кілька тижнів після завершення звичайної Олімпіади. У цих Іграх узяли участь 400 спортсменів на візках із 23 країн. Програма ігор складалася з легкої атлетики, плавання, фех­тування, баскетболу, стрільби з лука, настільного тенісу.

Уперше зимові спортивні протиборства серед спортсменів з ампутованими кінцівками та вадами зору були організовані у 1976 р. у м. Орнсколд- дсвік (Швеція). Представники 14 країн брали участь у Перших Зимових паралімпійських іграх. Більше ніж 250 учасників змагань виборювали звання чемпіонів у лижних гонках і естафеті.

Паралімпійські кольори, що дотепер відобра­жають спортивну символіку спорту інвалідів: чер­воний, синій і зелений — означають розум, тіло і твердий дух.

Паралімпійський рух в Україні почав розвива­тись із 1989 p., коли в країні було створено перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інва­лідів. Пізніше на їх основі сформувались 4 націо­нальні федерації спорту людей із вадами опорно- рухового апарату, зору, слуху тощо. 1992 р. після об'єднання цих федерацій утворився Національ­ний комітет спорту інвалідів України, що пред­ставляє Україну у міжнародному паралімпійсько- му та дефлімпійському русі й виконує функції Національного паралімпійського комітету.

Уперше українські паралімпійці взяли участь у Паралімпіаді в Атланті (США) у 1996 p., вибо­ровши 1 золоту, 4 срібних та 2 бронзових медалі. А ВЖв Н& Паралімпіаді в Пекіні (Китай) у 2008 р. українські спортсмени здобули 74 медалі: 24 золо­тих, 18 срібних та 32 бронзових. На зимових Пара- олімпійських іграх у Ванкувері (Канада) у 2010 р. українці вибороли 5 золотих, 8 срібних та 6 брон­зових медалей, посівши у загальному медальному заліку 4 місце.