Щоб отримати позитивний тренувальний ефект від виконання фізичних вправ, потрібно дотримуватися низки принципових положень: принципів достатності, неперервності, систематичності, поступового нарощування фізичних навантажень, відповідності фізичних навантажень індивідуальним особливостям організму.

Принцип достатності вимагає, щоб фізичні навантаження викликали  достатні функціональні  зрушення. Наприклад,  для  тренування серцево-судинної  системи  необхідні  рівномірні,  неперервні  фізичні навантаження середньої інтенсивності тривалістю не менш ніж 15 хв або низької інтенсивності тривалістю до 40—60 хв. Якщо фізичне навантаження виконується з ЧСС менш ніж 120 уд./хв, або дуже короткий відрізок часу, то воно не може викликати достатніх для тренування фізіологічних зрушень в організмі. Підтримуючи фізичне навантаження  високої  інтенсивності  впродовж  тривалого  часу  (3—10  хв і більше) можна спровокувати негативні фізіологічні зрушення.

Принцип неперервності й систематичності вимагає не допускати перерв такої тривалості, що призводять до повного зникнення ефекту від виконання попередньої вправи чи заняття загалом. Так, у ході заняття не слід допускати зниження ЧСС, під час періодів відпочинку, до вихідного рівня  (за винятком професійного  тренування швидкісних  якостей).  Максимальний  проміжок  між  окремими  заняттями в тижневому циклі при достатньому фізичному навантаженні не повинен  перевищувати  72  год.  Тому  мінімальна  кількість  занять  має становити не менш ніж 3 рази на тиждень. Звичайно, краще виконувати фізичні вправи щодня, чи хоча б 5 разів на тиждень. Чим менший обсяг фізичного навантаження в одному занятті, тим частіше потрібно проводити тренування.

Суть принципу поступового нарощування фізичних навантажень зрозуміла із його назви. Увагу потрібно звернути на те, що розпочинати заняття слід із мінімальних фізичних навантажень. Краще «недовантажитися». Збільшувати величину навантаження від заняття до заняття потрібно лише тоді, коли організм може легко впоратися з попереднім.

Спочатку  потрібно  поступово  збільшувати  обсяг  фізичних  навантажень  (кількість  повторень,  тривалість  заняття),  залишаючи сталою інтенсивність. Коли тривалість виконання вправи поступово доведена до оптимальної (наприклад, учень може безперервно бігти підтюпцем 15 хв і при цьому ЧСС не перевищує 160 уд./хв), тоді поступово підвищують інтенсивність (у наведеному прикладі — швидкість бігу).

Принцип  відповідності  фізичних  навантажень  індивідуальним особливостям  вимагає  брати  до  уваги фізичний  стан  організму  під час занять (якщо самопочуття не досить добре, потрібно знизити фізичні навантаження, або взагалі цього дня не тренуватися). Важливо зважати на рівень фізичної працездатності. Чим він нижчий, тим більше значення має поступовість у підвищенні обсягу та  інтенсивності навантажень.

Розпочинати самостійні заняття потрібно з мінімальних навантажень, постійно контролювати реакцію організму на роботу, що виконується,  підвищувати  обсяг  навантажень  поступово,  через  6— 9 занять.