Основи методики розвитку спритності.

Спритність — це складна комплексна фізична якість, що не має єдиного критерію оцінювання та визначається як здатність людини швидко опа­новувати складнокоординаційні, точні рухові дії та перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що виникла.

Завдання, що розв'язуються протягом багато­річного процесу розвитку спритності: • удосконалення здатності засвоювати за взірцем або створювати самостійно нові форми рухових дій, досягаючи необхідної точності, економно­сті та ефективності рухів;

удосконалення здатності перебудовувати діяль­ність відповідно до змін обставин;

сприяння стійкості вже сформованих раціо­нальних форм координації рухів щодо неспри­ятливих впливів утоми та інших факторів (удо­сконалення координаційної витривалості).

Це пов'язано із систематичним опануванням нових рухових дій, під час чого можна вдоскона­лювати здатності точно сприймати свої рухи у про­сторі та часі, підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напруження та розслаблення та ін. Крім того, щодо вивчених рухових дій слід висувати до­даткові координаційні вимоги до точності рухів, їх взаємної узгодженості та раптової зміни обставин.

Реалізація цих вимог здійснюється за допомо­гою різних методичних прийомів:

застосування незвичних вихідних положень (наприклад, стрибок у довжину з місця, стоячи спиною до напрямку стрибка); • дзеркальне виконання вправи (наприклад, ме­тання м'яча лівою рукою — для правші); зміна швидкості або темпу руху (наприклад, виконання вправи в прискореному темпі); зміна способів виконання вправи (наприклад, стрибки у висоту у різні способи); удосконалення вправи додатковими рухами (наприклад, стрибок у глибину з різним по­ложенням ніг або додатковими поворотами та ін.);

зміна протидії (опору) під час виконання гру­пових або парних вправ (наприклад, проведен­ня зустрічей із різними партнерами та ін.); виконання знайомих рухів у незвичних спо­лученнях або ситуаціях (наприклад, змаган­ня у виконанні гімнастичної комбінації «з ли­ста»).