Щоб не заблукати в поході, треба навчитися орієнтуватись, тобто визначити правильний напрямок руху. Для цього, насамперед, треба навчитися визначати напрямок на північ, на південь, схід  і  захід — основні сторони горизонту.

Крім основних є ще проміжні сторони: північний захід, північний схід, південний захід, південний схід.

Якщо на небі світить сонце, то визначити напрямки дуже легко, особливо влітку. О 6 год ранку сонце на сході, о 12 год дня — на півдні, а о 18 год — на заході.

Напрямок можна визначити за об’єктами природи, або місцевими предметами. Якщо бути уважним і не пропускати місцевих прикмет, то нескладно не  втратити  орієнтації  і  визначити місцезнаходження. Мандруючи лісом чи степом, слід уважно роззиратися навколо й намагатися помітити щось надзвичайне, зупинитися і поміркувати, чому так відбувається. Природа підказує відповіді на поставлені питання.

Мурашник завжди розташований із південного боку від дерева, пенька чи куща. До  того ж південний бік мурашника пологий,  а північний — крутіший. Опісля можна глянути на стовбури дерев. На соснах і ялинах з південного боку виступає більше смоли, а з північного — частіше росте мох і лишайник. На березах з південного боку кора біліша. По пеньку можна  визначити південь  за ширшими  відстанями річних кілець. На північній стороні каменя завжди росте мох і лишайники. На південних схилах ягоди достигають швидше. Головки череди і соняшника повернуті до сонця, тобто на південь. Церкви, як правило, побудовані в напрямку захід-схід, до того ж вівтарем звернені на схід, а дзвіницею — на захід. Юні мандрівники можуть орієнтуватися у лісі вдень за квартальними стовпчиками. Напрямок на північ показує найменша цифра на одній зі сторін стовпчика.

Користування компасом

Компас — прилад, що вказує напрямок географічного або магнітного меридіану, має намагнічену стрілку, що вільно обертається навколо стрижня. Така стрілка в магнітному полі Землі завжди встановлюється у напрямку «північ — південь», хоч би як ми повертали корпус компаса. Північна  (та, що  вказує на північ) частина  стрілки,  як правило, пофарбована в синій колір, протилежна (південна) — у червоний.

Проте під час роботи з цим простим і компактним топографічним приладом, слід чітко дотримуватися встановлених правил поведінки з ним і його використання. Під час підготовки до виконання певного завдання,  а  також  розпочинаючи  роботу  з  компасом  на  місцевості, потрібно перевірити його справність. Для цього компас кладуть горизонтально на  стіл, пеньок  або плоский камінь  і відпускають  гальмо магнітної стрілки. Після того, як стрілка заспокоїться, помічають поділки на лімбі — градусному колі, навпроти якого зупинився північний кінець стрілки. Опісля підносять до стрілки металевий предмет і  змушують  її  обертатися  навколо  осі.  Якщо  після  кожного  такого обертання північний кінець стрілки зупинятиметься проти тієї ж поділки — компас справний і придатний до роботи.

Вимірювання за допомогою компаса не слід проводити біля металевих предметів, ліній електропередач високої напруги й під час грози, бо в такому разі показники будуть неточними. Компас також не можна зберігати біля металевих предметів, оскільки вони розмагнічують його стрілку.

Компас необхідно оберігати від різких поштовхів і ударів; у неробочому стані його магнітна стрілка повинна бути притиснута гальмом до  скла  і  не  коливатися,  інакше  вістря  голки  й  основа  стрілки  під впливом безперервних коливань можуть прогнутися або швидко зноситися і зробити прилад непридатним.

Визначення  сторін  горизонту  за  допомогою  компаса  виконують так: тримаючи компас у лівій руці горизонтально перед собою, правою рукою звільняють гальмо магнітної стрілки, дають їй час заспокоїтися  і  встановлюють  компас  так,  щоб  північний  кінець  стрілки збігся з нульовою поділкою шкали навпроти букви «С». Знаючи напрямок на північ, неважко визначити інші сторони горизонту — південь, схід і захід.

За  сторонами  горизонту  можна  визначити  і  вказати  напрямок і  взаємне  розташування  будь-яких  орієнтирів  та  об’єктів  відносно сторін горизонту, а також використати їх під час руху в потрібному напрямку.

Топографічна підготовка

Умовні знаки карти поділяються на:

• масштабні;

• позамасштабні;

• пояснювальні.

Масштабні знаки зображують місцеві предмети, що можуть бути зазначені в масштабі карти, наприклад, великі населені пункти, ділянки лісу, дороги, водойми тощо.

Позамасштабні знаки зображують предмети, що не можуть бути зазначені в масштабі карти, але мають важливе значення — наприклад,  колодязі,  кілометрові  стовпи,  радіощогли,  телевізійні  вежі  (як орієнтири) тощо. Зображення цих предметів не відповідає їх істинним розмірам. Якщо в основі зображення такого умовного знаку лежить квадрат  або  коло,  то положенню предмета на місцевості  відповідає точка в центрі. Зі зменшенням масштабу карти деякі масштабні умовні знаки можуть перетворюватися в позамасштабні, наприклад, населені пункти зображаються уже позамасштабним умовним знаком — кружечком.

До  пояснювальних  знаків  належать  усі  цифри  і  написи  на  карті, а також спеціальні умовні знаки, що дають додаткову характеристику місцевим предметам. Наприклад, якщо в контурі ділянки лісу дається зображення листяного дерева із зафарбованою чорним правою половиною, то це означає, що ліс листяний,  зрілий. Порода, висота, діаметр  і густота дерев зазначені записом: «дуб 20/0,25 × 4», тобто ліс дубовий, висота — 20 м, діаметр стовбурів — 0,25 м, відстань між деревами — 4 м.

Найпоширенішим способом зображення рельєфу місцевості на топографічних картах є спосіб горизонталей. Горизонталі проводяться через рівні за висотою проміжки, що називаються висотою перетину.

Загальноприйнятими стандартами висоти перетину є: 2 і 2,5 м на карті масштабу 1 : 10 000, 5 м — на 1 : 25 000, 20 м — на 1 : 100 000. Ці дані наводяться внизу карти.

За горизонталями легко визначити не тільки місце розташування об’єкта  відносно  рівня  моря,  а  також  напрямок  і  крутизну  спусків і схилів, глибину западин. Чим ближче розташовані одна до одної горизонталі, тим крутіший підйом або спуск. Якщо схил рівний, вони розташовані на однаковій віддалі одна від одної. Напрямок указаний короткими рисками (берхштрихами), що відходять від горизонталей у бік зниження.