Олімпійські ігри у Давній Греції

Олімпійські ігри виникли на релігійній основі й походили з обрядів стародавніх часів.

Батьківщиною Олімпійських ігор є Давня Гре­ція, а саме шановане греками святилище Олімпія, розташоване в західній частині Пелопоннеського півострова. Тут, біля підніжжя гори Кронос у до­лині ріки Алфей досі запалюють олімпійський вогонь сучасних Ігор.

Існують кілька версій із приводу виникнення Олімпійських ігор...

Легенди стверджують, що за незапам'ятних часів існував нескінченно могутній і настільки ж

похмурий бог Кронос і його дружина — боги­ня Рея.

Одного разу Кронос побачив страшний сон, піс­ля якого він затямив, що його наздожене смерть від руки одного з його дітей. Щоб не допустити цього, Кронос почав ковтати своїх новонародже­них дітей. Рея не знала, що й придумати, щоб цьому запобігти. І ось коли в неї народилася на­ступна дитина, прекрасний із променистим ликом син Зевс, Рея зважилася на розпачливий крок. Вона загорнула в пелюшки камінь і віддала йо­го нещадному батькові. Кронос цього не помі­тив, проковтнув камінь і продовжував перебувати у впевненості, що йому нічого не загрожує. А си­на Рея віддала на виховання пастухам на острові Крит.

Хлопчик виріс, став могутнім Зевсом — громо­вержцем. Коли він остаточно змужнів, тоді всту­пив у смертельний бій зі своїм нещадним бать­ком — і переміг його! З черева Кроноса вийшли численні сестри й брати великого Зевса, які й ста­ли потім богами. На честь цієї знаменної події Зевс повелів проводити ігри, які (за місцем, де вони влаштовувалися) здобули назву Олімпій­ських.

Інша легенда стверджує, що придумав і орга­нізував перші Ігри знаменитий син Зевса, Геракл. Коли він наймитував у царя Еврисфея, то повинен був вичистити скотарні Авгія, царя Еліди, які вжє давно не прибирали. За цю роботу, що Геракл зби­рався виконати за один день, Авгій пообіцяв відда­ти десяту частину своїх численних черід.

Як відомо, Геракл зламав стіни скотарні й пу­стив через неї води двох рік — Алфея й Пенея, які змили весь бруд.

Але підступний Авгій не віддав обумовлену оплату й Гераклові довелося через кілька років прийти в Еліду з військом, перемогти в крово­пролитній битві армію Авгія й убити його самого. На честь цієї славної перемоги Геракла й були про­ведені змагання, що згодом стали називати Олім­пійськими іграми.

Олімпійські ігри, за однією з легенд, були за­сновані Гераклом на честь бога Зевса 776 р. до н. е. і проводилися в Олімпії.

Цю дату взято за основу тому, що вдалося вста­новити від цього часу першого й наступних пере­можців на іграх.

Деякі дослідники відзначають, що 776 р. до н. е. відбулися вже 28-мі Ігри. На перших Олім­пійських іграх був лише один вид змагань — біг на 1 стадій (близько 192 м) і зафіксовано ім'я тільки одного переможця — Коройбоса (Корраба), кухаря з міста-поліса Еліди.

В Олімпійських іграх давнього періоду у зма­ганнях заборонялось брати участь: жінкам, не­повноправним громадянам, тим, хто спізнився, варварам і особам, проти яких було порушено кри­мінальну справу.

Напередодні проведення Ігор припинялися всі війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. На порушника чекав суворий штраф — дві міни сріблом (приблизно 27 кг чисто­го срібла).

Але страшніше за нищівний штраф уважалося прокляття, що боги насилали на порушника олім­пійського перемир'я. Суворого покарання зазнава­ли й люди, чиїх образ зазнав подорожанин, який хоче відвідати олімпійське свято. На них чекало відлучення від Ігор на дві Олімпіади!

Виступати на Іграх було почесно і відповідаль­но. Кожний атлет упродовж 10 місяців повинен був готуватися вдома і ще протягом місяця трену­ватися в Олімпії, де за майбутніми олімпійцями уважно спостерігали еланодики — судді й розпо­рядники ігор.

За 5 днів до початку Ігор тренування при­пинялися, а еланодики, атлети й тренери йшли до Олімпії впродовж 2 днів, де давали клятву.

Поступово програма Ігор урізноманітнювалася і ставала цікавішою. Якщо в перших Олімпій­ських іграх атлети змагалися тільки в бігу на ди­станції 192 м, то кожне нове сторіччя доповнювало її іншими видами: стрибки в довжину, метання, кулачний бій і боротьба.

Найважчим та найпопулярнішим було п'яти­борство — пентатлон, що містив у своєму складі метання диска, стрибки у довжину з місця, мета­ння списа, біг на 1 стадій, боротьбу.

Спочатку вся програма змагань вичерпувалась за один день, але поступово, у міру того як ігри набували все більшої популярності в житті Греції, змагання почали тривати впродовж п'яти днів.

Повага й любов греків після перемоги на Олім­піаді була забезпечена. Переможцям установлюва­ли статуї, висікали їх імена на кам'яних плитах, а у місто, де вони жили, їх вносили на руках. Пе­реможця також нагороджували вінком із маслино­вого дерева, пальмовою гілкою та білою пов'язкою на лоб і називали олімпіоником.

Серед найвидатніших олімпіоників слід згада­ти Мілона з Кротону, який був семиразовим пере­можцем у змаганнях із боротьби, династію Діагора з Родосу (який сам, а згодом його сини та онуки брали участь у 20 (!) Олімпіадах і завоювали 9 лав­рових вінків), Леонідаса теж із Родосу, який пере­магав 20 разів у змаганнях із бігу.

1168 років поспіль тривали Олімпійські ігри у давнину. У 394 році імператор Римської імпе­рії Феод осій заборонив їх, проголосивши язичесь­кими.

Поява й поширення християнської релігії, для якої характерною була боротьба проти язичесь­кої віри й сповідування аскетизму, спричинило припинення Олімпійських свят. Спортивні спо­руди були зруйновані, а два землетруси у VI ст. стерли Олімпію з обличчя Землі. Ігри були забуті на 1000 років.