Гуманізм — визнання цінності людини як особистості, її права на свободу,  розвиток,  виявлення  своїх  здібностей,  утвердження  блага людини як критерію оцінювання діяльності всіх соціальних інститутів від сім’ї до держави.

Гуманізм виявляється у співчутті людині, готовності прийти на допомогу тому, хто потрапив у біду. Гуманній людині притаманне прагнення боротися проти жорстокості, дискримінації, насильства, приниження людської гідності, відстоювати добро і боротися проти зла. Гуманізм  знаходить  своє  відображення  в усіх  сферах людського життя, зокрема й у спортивній діяльності.

Соціальна  сутність  спорту,  його  прогресивна  роль  у  суспільстві визначається саме гуманістичною природою основного його компоненту — змагань.

Гуманістичний характер практики спортивних  змагань, що  зароджувалися, визначався, передусім, тими цілями, які ставила людина: більш ефективне засвоєння виробничих навичок, розвиток фізичних якостей і зміцнення здоров’я, формування духовних і моральних цінностей, задоволення потреб у спілкуванні та співчутті.

Змагання — складне явище. З одного боку, змаганням притаманний особливий дух боротьби та протиріч, а з іншого — у ньому закладено творчу здатність об’єднувати людей спільними переживаннями, інтересами, перспективами.

Змагання —  форма  соціальної  активності,  що  створює  фізичні і моральні цінності особистості людини.

З глибокої давнини моральні вимоги і «закони честі» належали до правил, якими регулювалися змагання: рівність умов змагань і справедливе визначення переможця, неухильне виконання правил гри, толерантне ставлення до переможеного, особиста і колективна чесність, повага до суперника, суддів, глядачів тощо.

Змагальна діяльність як форма суспільного життя досягла значного розквіту у Стародавній Греції. Саме в еллінів спорт перебував у тісному  взаємозв’язку  з  суспільно-політичним  і  культурним  життям, спробами врегулювання мирних відносин між грецькими містами — полісами. І не дивно, що греки в олімпійських іграх знайшли противагу війні як мирне суперництво у фізичних вправах і мистецтві.

Саме у Стародавній Греції спорт починає виокремлюватися в самостійне  суспільне  явище.  Складаються  основні  визначальні  риси спорту:

•  з’являється термін «агоністика»  (від слова «аgon» —  змагання, боротьба) для визначення публічних змагань із фізичних вправ;

•  визначаються  фізичні  вправи,  які  можна  використовувати  для змагальної діяльності, а досягнення в них краще піддаються кількісним і якісним оцінкам;

• створюється матеріальна основа спорту у вигляді двох типів споруд: стадіонів та гімнасій як місць для тренувань;

• стають публічними змагання із забезпеченням контролю за їх ходом і результатами;

• започатковується моральний кодекс і технічні правила, що регламентують дух рівності та чесності при проведенні  змагань; створюється інститут суддів, що наглядає за дотриманням учасниками змагань етичних і технічних вимог і визначає переможців;

•  утверджуються  ритуали  нагородження  та  вшанування  переможців. П’єр де Кубертен,  ініціатор відродження сучасних Олімпійських ігор, зміг перенести кращі традиції Стародавньої Греції в побудову та розвиток олімпійського руху сьогодення. Йому належить концепція сучасного  олімпізму,  яка  є  життєвою  філософією,  що  звеличує  та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму.

Метою сучасного олімпізму є становлення спорту на службу гармонійного розвитку людини, яка б сприяла створенню мирного суспільства і дбала про збереження людської гідності.

Свої погляди на призначення олімпійського спорту, його гуманістичні ідеали та принципи, а також функції П’єр де Кубертен висловив у поетичному творі «Ода спорту», який і досі актуальний.

Учасники  олімпійського  руху  під  керівництвом МОК  прагнуть, щоб кожен спортсмен зміг розкрити свої найкращі людські риси, щоб кожному з них були притаманні краса розвиненого тіла та рухів, сила духу, інтелект, культура мови та спілкування, чесність, шляхетність, безкорисливість, відданість Батьківщині.

Не  залишився осторонь цих прагнень  і Національний олімпійський комітет України, який підготував важливий документ — Кодекс честі олімпійця України.

Принципами, нормами і правилами, закладеними в Кодексі, керуються всі українці, яким небайдужий спорт, олімпійські ідеали, мирне суспільство, злагода та благополуччя.

Ідеєю створення кращого світу, гордістю за свою Землю, свій народ  пронизаний  і  Гімн  олімпійців  України,  створений  поетом-піснярем Юрієм Рибчинським та композитором Геннадієм Татарченком.

Головна мета олімпійського руху — поставити спорт на служіння людині.

Цьому допомагає «Фейр Плей»  (від  англ. «Fair Play» — «чесна гра») — збірка правил, яких повинні дотримуватися спортсмени, тренери, вболівальники — усі, хто пов’язаний зі спортом.

Головні з них:

• не прагни перемоги будь-якою ціною;

• зберігай честь і шляхетність на спортивних аренах;

• головне — вдосконалення своєї особистості, подолання особистих недоліків, а не перемога над суперником.

Недаремно  давньогрецький  філософ  Платон,  учасник  античних Олімпійських  ігор, зазначав: «Нема більшої перемоги, ніж перемога над собою!».

Чесна гра включає доброзичливість і повагу до суперника, незалежно від того, переможець він чи переможений; повагу до суддів та  вміння  гідно  зазнавати  поразки  і  скромність  після  досягнення перемоги. Важливо, щоб людина дотримувалася цих правил не тільки під час змагань на спортивних арен ах, а й у щоденному житті.

Міжнародний комітет «Фейр Плей» заохочує лицарську поведінку спортсменів своїми нагородами. «Трофеєм П’єра де Кубертена за благородний  жест»  щорічно  нагороджують  спортсмена  за  видатний приклад чесної гри. Нагорода «Трофей П’єра де Кубертена за благородство  впродовж  спортивної  кар’єри»  присуджується  спортсмену, який  припинив  виступати  у  змаганнях,  але  впродовж  усього  свого спортивного  життя  демонстрував  у  змаганнях  істинно  спортивний дух чесної гри.