Фізичне виховання в Давній Греції

Найвищого розвитку фізична культура та спорт досягли у VIII-IV ст. до н. е. під час розквіту ра­бовласницьких відносин у Греції. Залежно від еко­номічного, політичного й культурного розвитку, військової організації та системи виховання та або інша грецька держава визначала завдання, засоби, форми й методи фізичного виховання.

Провідним завданням фізичного виховання в Спарті було формування у молодого покоління навичок, здібностей та якостей, що сприяли б перемозі за будь-яких умов. Дітей, які досягли 7-річного віку, забирали від батьків і передавали в розпорядження державних вихователів, загар­товували дітей, навчали їх долати холод, голод, спрагу, витримувати біль, здійснювали їх загаль­ну фізичну підготовку. У цих умовах до 14 років кожна дитина звикала до фізичних і духовних випробувань та отримувала уявлення про основні засади гімнастики й орхестрики.

До досягнення 20-річного віку дівчат навчали на рівні з юнаками: для того, щоб за відсутності чоловіків вони забезпечували порядок і народжу­вали здорове та витривале потомство.

На відміну від Спарти, виховна й освітня си­стеми в Афінах не обмежувалися тільки військово-фізичною підготовкою молоді, а забезпечували різ­нобічне виховання: уважалося, що гармонійний розвиток людини повинен складатися з розумо­вого, морального, естетичного та фізичного вихо­вання.

Діти до 7 років виховувалися в родині під на­глядом раба або рабині. Після 7 років дівчаток виховували вдома, а юнаків до 16 років віддавали до гімнастичної (із 12 років) і мусичної (з 14 ро­ків) школи.

У Давній Греції розрізняли два методи застосу­вання фізичних вправ: гімнастику (або загальне фізичне виховання) та агоністику — спеціальну підготовку й участь у змаганнях.

Гімнастика складалася з палестрики, орхе­стрики та ігор.

Палестрика містила різноманітні вправи, що забезпечували всебічну фізичну підготовку юна­ків: п'ятиборство (біг на один стадій — приблизно 200 м, стрибки в довжину, метання списа та дис­ка, боротьба), панкратіон (поєднання боротьби з кулачним боєм), плавання, кулачний бій, їзда верхи, фехтування, стрільба із лука тощо.

Орхестрика складалась із різних ритуальних вправ і танців для розвитку пластики та грації, формування постави, пропорційних форм тіла, ви­шуканих рухів, що виконувались зазвичай під музику.

Ігри (переважно рухливі) використовували зде­більшого на заняттях із дітьми. Були поширені ігри з м'ячем (сферистика), колесом, ключкою, палкою, перетягування каната, ігри з подолання опору партнера, утримання рівноваги, гойдалки тощо.

Від раннього віку юні елліни пізнавали смак перемоги в змаганнях. Першочерговими завдання­ми фізичного виховання було прищеплення нави­чок боротьби, змагання в силі, спритності, бистро­ті, витривалості, які греки називали агоністикою. Змагання – агони - проводилися в усіх грецьких полісах. Вони були неодмінною частиною будь- якого свята й завжди відбувалися в присутності глядачів, причому деякі з таких змагань «переро­сли» місцеве значення та набули загально грецького статусу.

Змагання атлетів іздавна — це одна з важливих частин свят. Деякі з них набули загально грецького характеру. Давні греки були язичниками, тому присвячували змагання своїм улюбленим богам. Найбільше значення мали Олімпійські ігри, що проводились на честь Зевса Олімпійського.

Піфійські свята в Дельфах (із 589 р. до н. е.) були пов'язаними з культом бога Аполлона. Вони відбувалися один раз на чотири роки і за своїм змістом були схожими на олімпійські.

Із 573 р. до н. е. проводилися немейські свята, які за легендою заснував Геракл на честь перемоги над немейським левом. Із 572 р. до н. е. загально- грецькими стали істмійські свята, що проводи­лися на честь Посейдона, і складалися, крім жерт­воприносин, із атлетичних, музичних і кінних змагань. Панафінейські ігри в Афінах (із 566 р. до н. е.) присвячували заступниці міста — богині Афіні Паладі.

На святах на честь Аполлона в Спарті відбува­лися змагання з кулачного бою, неподалік від вів­таря влаштовувалися змагання з бігу.

Офіційне визнання також отримали делоські (атлетичні та кінні змагання, що проводилися що­річно під час свят Аполонії) та елефтерійські ігри на честь вигнання персів (із 479 р. до н. е.).

Загальноеллінські свята були свідченням висо­кого рівня фізичної культури в грецьких містах-державах.