Фізична культура у сім'ї

Фізичне виховання у сім'ї передбачає зміцнен­ня здоров'я та сил і фізичний розвиток дитини. Фізичне виховання повинно перебувати на першо­му плані, тому що пріоритет здоров'я є найвищим. У сім'ї фізичне виховання дітей забезпечується створенням здорового способу життя, правильною організацією розпорядку дня, заняттями спортом, загартовуванням організму. Добирання методів залежить від педагогічної культури родини, її уяв­лення про цінності, розуміння мети виховання, ро­лі батьків у становленні особистості дитини, стилю взаємин у сім'ї та ін. Тому методи виховання ма­ють на собі відбиток виховних пріоритетів родини.

Засоби розв'язання виховних завдань у сім'ї є різноманітними.

Батьки стають першими вчителями малень­кої дитини, але часто процес навчання розпочи­нається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, нави­чок і звичок, виробляються оцінні судження та ви­значається життєва позиція дитини. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культу­ри, до активного використання її засобів у побуті з метою зміцнення здоров'я, усебічного розвитку та змістовної організації дозвілля.

На жаль, за даними найоптимістичніших на­укових досліджень, сьогодні фізичним вихован­ням дітей цікавиться не більше ніж 20 % батьків. Учителі повинні прагнути зробити батьків кожно­го школяра прихильниками фізичної культури, а отже, своїми однодумцями. Для успішного за­лучення всіх учнів до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздо­ровчій ролі фізичної культури, довести їм, що од­ним із завдань фізичного виховання є формування звички до праці, зокрема навчальної.

Для забезпечення ефективності фізичного ви­ховання батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в поза- урочний час. Такі знання необхідні для дотри­

мання наступності та забезпечення єдиної педа­гогічної лінії в ставленні вимог до дитини. Адже в комплексі виховних заходів кожен елемент по­винен чітко виконувати свої функції, коли ж ні, то система не працюватиме.

Рухових дій переважно навчає школа. Для оздоровчо-гартувального впливу на організм, фор­мування постави, виховання гігієнічних навичок найкращі умови має сім'я. Батьки зазвичай не вчитимуть свою дитину техніки стрибка, але ви­ховний вплив не припиняється і тоді, коли дитина сидить за обідом, грається або відпочиває. Робота над поставою, культурою поз (хода, жестикуля­ція, міміка) відбувається паралельно з навчанням дітей спілкуватися з людьми, із повагою ставитися до них. Отже, замінити сімейне виховання не­спроможна жодна інституція. Сім'я завжди була й залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини.

Більшість батьків, на жаль, ставлять під сум­нів цінність занять фізичними вправами, отже, і доцільність витрачання часу на цей вид діяль­ності.

Функції батьків в організації фізичного вихо­вання дітей можна згрупувати таким чином:

створення необхідних матеріально-технічних умов для занять удома;

контроль і сприяння дотриманню дітьми режи­му дня, правил особистої гігієни, загартовуван­ня, виконанню ранкової гімнастики та домаш­ніх завдань;

особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах і святах, іграх, розвагах, прогулянках; організація змагань та ігор на дитячих майдан­чиках за місцем проживання і в школі; виконання обов'язків громадських тренерів і суддів.

Успішне розв'язання завдань фізичного вихо­вання учнів є можливим лише за умови спільних, погоджених дій школи та сім'ї. Школа навчає дітей виконувати фізичні вправи, дає необхідні знання, інструктує та консультує. Оздоровлення

та загартовування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання морально-вольових якостей засобами фізичної культури здійснюють школа та сім'я разом. Сім'я відіграє основну роль щодо формування у дітей звички розумно про­водити дозвілля, гігієнічних навичок. Умовний розподіл обов'язків свідчить про те, що ані школа без сім'ї, ані сім'я без школи не зможуть успішно гартувати молоде покоління.