Значення занять фізичною культурою та спортом для підтримання розумової працездатності

Будь-яку діяльність супроводжують процеси стомлення та відновлення. Стомлення є специ­фічним подразником відновлювальних процесів. Із фізіологічної точки зору особливістю відновлен­ня є те, що зовнішня діяльність людини вже при­пинена, а внутрішня діяльність організму щодо компенсації робочих витрат ще триває.

Відновлювальні процеси відбуваються безпосе­редньо під час виконання роботи. Після завершен­ня роботи інтенсивність відновлення значно збіль­шується, завдяки чому працездатність досягає не тільки вихідного робочого рівня, але й упродовж певного проміжку часу навіть перебільшує його (феномен понадвідновлення). Чим інтенсивніше розвивається стомлення (але не переходить у пере­втому), тим інтенсивнішими стають процеси від­новлення.

Мозок, що працює, споживає значно більше кисню, ніж інші органи тіла. Становлячи 2—3 % загальної маси тіла, мозкова тканина в стані спо­кою поглинає до 20 % кисню, що споживається всім організмом.

Відпочинок відновлює працездатність нервових клітин. Чергування роботи та відпочинку є важ­ливою умовою плідної інтелектуальної діяльно­сті. Завдання відпочинку — відновити оптималь­не співвідношення основних нервових процесів: збудження та гальмування. Пасивний відпочинок є незамінним для нічного сну, під час якого не тільки ліквідується стомлення, що накопичилася за день, але й відбувається відновлення органів і тканин, що працювали.

Найефективнішою формою відпочинку вважа­ється активний відпочинок. Особлива роль тут на­лежить м'язовій діяльності, у процесі якої в роботі беруть участь нервові центри, відмінні від тих, що задіяно у різних формах інтелектуальної діяль­ності.

Перехід від розумової роботи до фізичної до­зволяє, по-перше, зберігати та поліпшувати ді­яльність організму в цілому, по-друге, удоскона­лювати координаційні механізми функціонування організму.

Фізичні вправи, що використовуються в пау­зах для відпочинку, добираються таким чином, щоб їх складність та інтенсивність максимально відповідали напруженості розумової діяльності: чим напруженішою є робота, тим меншою повинна бути інтенсивність м'язового навантаження.

Тонус нервової системи та працездатність го­ловного мозку можна підтримувати тривалий час, якщо ритмічно чергувати скорочення та напру­ження різних м'язових груп з їх подальшим роз­тягуванням і розслабленням. Такий режим рухів характерний для ходьби, бігу, пересування на ли­жах, ковзанах тощо.

Для успішної розумової роботи потрібний не тільки тренований мозок, але й треноване тіло, м'язи, що допомагають нервовій системі впорати­ся з інтелектуальними навантаженнями. Стійкість та активність пам'яті, уваги, сприйняття, пере­робки інформації пропорційні до рівня фізичної підготовленості людини.

Отже, належним чином організована рухова активність та оптимальні фізичні навантажен­ня до, під час і після завершення розумової пра­ці здатні безпосередньо впливати на збереження та підвищення розумової працездатності людини.