Особливості фізичного розвитку та функціонального стану організму в старшому шкільному віці

Період життя з 12—13 до 17—18 років визнача­ється статевим дозріванням, що супроводжується прискореним фізичним розвитком і завершується з припиненням бурхливого зростання. Щодо фі­зіології, то цей вік обумовлений збільшенням ви­роблення багатьох гормонів, основні з яких — це гормон зростання, статеві гормони, гормони щито­видної залози. Саме їх комплексна дія забезпечує своєчасний і правильний розвиток дитини. У цей час відбуваються: поступова підготовка організму дітей до дорослого життя та відповідних наван­тажень, кількісні (збільшення довжини та ваги тіла), якісні зміни (остаточне дозрівання та пере­будова всіх органів і систем). Як у хлопчиків, так і у дівчаток разом зі зростанням збільшується вага тіла (у середньому до 3-5 кг на рік). Тривалість статевого дозрівання складає в середньому при­близно 5 років.

Терміни початку і тривалість статевого дозрі­вання коливаються, особливо у хлопчиків, у ши­роких межах. Якщо помітним є відставання або випередження цих процесів один щодо одного або до віку дитини, необхідно порадитися з лі­карем.

У старших школярів швидко зростають і роз­виваються всі частини тіла, тканини та органи, але темпи їх зростання є неоднаковими. Найпо­мітнішим є збільшення довжини рук і ніг. Напри­клад, тулуб у хлопчиків витягується після того, як довжина рук, ніг і розміри тазу в поперечнику сягнуть свого максимуму. Нерівномірність зро­стання окремих частин тіла викликає тимчасове порушення координації рухів — з'являються не­зграбність і неповороткість. Після 15-16 років ці явища поступово минають. Зростання голосових зв'язок є особливо інтенсивним у 14-15 років. У цьому віці відбувається посилене зростання ле­генів; досить швидко збільшується їх загальний обсяг.

У старшому шкільному віці можуть виникати функціональні розлади різних органів, що обумов­лено перебудовою нервової та ендокринної систем. Наприклад, навантаження на ендокринну систему може сприяти розвитку захворювань щитовидної залози та цукрового діабету. Часто спостерігається так зване «юнацьке серце», що характеризується збільшенням його розмірів, серцевим шумом, що виявляється під час медичного огляду. Частіше на порушення в роботі серцево-судинної системи скаржаться підлітки з обмеженою руховою актив­ністю, які не займаються регулярно спортом, або навпаки — у разі надмірних, не відповідних до ві­ку фізичних навантажень. Нерідко спостерігають­ся також підвищення артеріального тиску (так звана «юнацька гіпертензія»), почастішання сер­цебиття та пульсу (іноді тиск може зменшуватися, пульс уповільнюватися), іноді задишка, головний біль. У разі переохолодження поперекової області у дівчаток розвиваються запальні захворювання сечовивідних шляхів. Нерідко саме в цьому віці у разі інтенсивного читання та розумового наван­таження з'являються різні порушення зору, тому необхідно стежити за суворим дотриманням шко­лярами режиму дня та правил читання.

У старшому шкільному віці діти можуть опа­нувати високий ступінь майстерності у плаванні, фігурному катанні на ковзанах, художній гімна­стиці та інших видах спорту. Високих результатів у багатьох видах спорту в цей час діти здебільшо­го досягають уже у шкільні роки. Це пов'язано із прискоренням (акселерацією) фізичного розвит­ку дітей у сучасному суспільстві й досконалішою системою їх спортивної підготовки порівняно з ми­нулим. Однак досягнути індивідуального найвищо­го ефекту спортивного тренування зазвичай мож­ливо тільки після завершення шкільного періоду.

У старшому шкільному віці диференціюється фізичне виховання дівчат і юнаків. У цьому віці можна розпочинати змагальну діяльність в усіх видах спорту. До завершення старшого шкільного віку у більшості видів спорту дозволяється висту­пати у міжнародних змаганнях.