Визначення сторін горизонту за Сонцем. При визначенні сторін горизонту за Сонцем виходять із того, що положення нашого денного світила відповідає певному часові доби.  О 7-й (8-й) год ранку (у дужках вказано літній декретний час) Сонце перебуває на сході; о 13-й (14-й) год — на півдні, а всі тіні від предметів у цей час найкоротші  і спрямовані на північ; до 19-ої (20-ої) год Сонце переміщається на захід, а тіні від предметів указують на схід.

Отже, можна в будь-яку годину дня приблизно визначити сторони горизонту за Сонцем і годинником. Для цього необхідно покласти годинник горизонтально на долоню і направити годинникову стрілку на Сонце. Кут, утворений стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, поділити умовною лінією навпіл, верхній кінець якої вкаже на південь, а нижній — на північ. Слід пам’ятати, що, вимірюючи час за Сонцем і годинником, до полудня кут між годинниковою стрілкою і цифрою 1 на циферблаті ділять навпіл за ходом стрілки, а після полудня — проти ходу. Хвилинна стрілка при визначенні сторін горизонту до уваги не береться. Слід також пам’ятати, що за одну годину Сонце проходить шлях, що дорівнює кутовій величині l5°.

Визначення  сторін  горизонту  вночі  здійснюється  за  компасом, а в разі його відсутності — за Полярною зіркою і Місяцем.

При визначенні сторін горизонту за Полярною зіркою вважається, що вона завжди світить у північному напрямку. Її місце розташування легко знайти за сузір’ям Великого Воза. Для цього слід, як показано  на  малюнку,  уявно  продовжити  пряму, що  проходить  через крайні  зірки ковша Великого Воза у напрямку до  іншого сузір’я — Малого Воза, і відкласти на цій лінії п’ять відрізків, рівних за величиною видимій відстані між зірками Альфа і Бета Великого Воза. У кінці прокладеної прямої легко  знайти Полярну  зірку — найяскравішу серед розташованих навколо неї зірок, вона завершує «ручку ковша» сузір’я Малого Воза.

Сторони  горизонту  за Місяцем визначають, керуючись такими положеннями супутника Землі і його видимих фаз у різний час доби:

повний Місяць о 19-й  (20-й) год перебуває на сході, о 1-й  (2-й) год ночі — на півдні, о 7-й (8-й) год ранку — на заході. При молодику, коли видніється лише права, освітлена, частина Місяця, він перебуває о 19-й (20-й) год на півдні, о 1-й (2-й) год ночі — на заході. Неповний Місяць (освітлена тільки ліва його частина) о 1-й (2-й) год ночі перебуває на сході, о 7-й (8-й) год ранку — на півдні.

Орієнтування в лісі

За просіками і квартальними стовпами легко знайти напрямки сторін горизонту, адже просіки прорубують із півночі на південь і з заходу  на  схід.  Нумерація  лісових  кварталів  зростає  із  заходу  на  схід і  з півночі на південь. Тому  за квартальними стовпами також легко орієнтуватися, як і за компасом.

Отже, за допомогою різних способів можна орієнтуватися у будь-якому місці, будь-якої пори року і доби, в будь-яку погоду. Для цього лише треба бути спостережливим, уміти помічати, зіставляти, порівнювати й робити висновки.

Уміння  визначати  відстань —  важлива  навичка,  необхідна  при орієнтуванні під час пересування на місцевості. У процесі  топографічної підготовки учні опановують найпростіші способи визначення відстаней: за ступенями видимості предметів або відрізків місцевості, що добре закарбувалися в пам’яті; за лінійними  і кутовими розмірами; за часом руху.

Вимірювання  відстаней  на  око —  найпростіший  і  найпоширеніший спосіб. Однак, користуючись ним, слід мати на увазі, що точність визначення  відстаней  залежить  від  багатьох  об’єктивних  і  суб’єктивних чинників, вплив яких потрібно брати до уваги.

У  процесі  занять  виробляються  окомір,  зорова  пам’ять,  сталість запам’ятовування один раз побачених предметів і об’єктів. Для цього необхідно якнайчастіше вправлятися у вимірюванні відстаней на око, розвивати здатність подумки уявляти і впевнено вирізняти на місцевості так  звані округлені величини — відстані в 50, 100, 200, 400 м  і більше. І не лише швидко визначати їх, а й вчитися подумки розміщувати на доступній для огляду ділянці місцевості у глибину спостереження той чи інший відомий, закарбований у пам’яті відрізок. Розвиваючи так «відчуття дистанції», треба мати на увазі, що зі збільшенням відстані величина відрізка в перспективі скорочується, крім того, невидимі западини, яри, акваторії, що перетинають місцевість, також скрадають відстань. Під час проведення вимірювань усе це береться до уваги і в остаточні результати вносяться відповідні корективи.

Щоб переконатися в правильності визначення відстані на око за ступенем видимості предметів або за допомогою відрізків місцевості, потрібно (особливо під час перших спостережень і тренувань) звіряти отримані дані з результатами вимірювань.

Під час тренувань потрібно також зважати на явища, від яких залежить точність визначення відстані на око. Наприклад, яскраві предмети, розташовані на однаковій відстані з темнішими, здаються ближчими, ніж темні. Однотонний фон виділяє, робить більш опуклими і чітко окресленими предмети, розташовані на ньому,  і немов наближує їх;  різнобарвний  фон,  навпаки,  «маскує»  окремі  деталі  предметів, створюючи  враження  їх  більшої  віддаленості. Яскравого  сонячного дня  відстані  на  місцевості  уявляються  зменшеними,  у  дощ,  туман,  у сутінках — збільшеними, великі предмети здаються ближчими, ніж дрібніші, розташовані на  такій  самій відстані. Оптичне наближення предметів має місце  і  тоді, коли спостереження ведеться  знизу вгору — від підніжжя гори, пагорба чи кургана до їх вершин.

Щоб  уникнути  великих  розбіжностей  у  визначенні  відстаней  за видимістю предметів і об’єктів на місцевості, на практиці нерідко користуються середніми вимірами відстаней на око.

Залежно  від  гостроти  зору,  конкретних  умов  місцевості  кожен може на практиці уточнити наведені  тут середні дані, доповнити  їх  і навіть скласти свою таблицю візуального вимірювання відстаней.

Крім зазначених способів, відстань можна виміряти кроками (знаючи  довжину  свого  кроку),  обчислити  за  часом  руху  на місцевості (знаючи середню швидкість своєї ходьби).

Людина, як правило, бачить:

• велику башту — за 16—20 км;

• село і великий будинок — за 9 км;

• окремий будинок — за 5 км;

• вікна в будинках — за 4 км;

• димарі на дахах — за 3 км;

• окремі дерева — за 2 км;

• стовпи — за 1 км.

Уночі можна побачити:

• вогнище — за 6—8 км;

• світло кишенькового ліхтарика — за 1,5 км;

• вогник цигарки — за 500 м.

Людина може почути:

• гул реактивного літака — за 40 км;

• далекі вибухи — за 12—15 км;

• морські звукові маяки — за 5—20 км;

• шум поїзда — за 10 км;

• гуркіт трактора — за 3—4 км;

• шум великого міста — за 3 км;

• рух автомобілів — за 2 км;107

Відпов іді  на з ав д ання до  теоретичної  час тини

• гавкіт собак — за 1—2 км;

• постріл рушниці — за 1,5—3 км;

• нерозбірливий крик — за 1 км;

• цокання кінських копит — за 0,5—1 км;

• тріск падаючих дерев — за 800 м;

• рубку лісу, стукіт сокири — за 300—400 м;

• брязкіт посуди, розмову, кашель — за 30—70 м.

Звуки краще чути в тумані, над водою.