Олімпійська Україна

• Основна мета Національного олімпійського ко­мітету (НОК) України полягає в організації підго­товки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширенні міжнародного співробітництва, по­пуляризації масового спорту і здорового способу життя, фізичному і духовному збагаченні людей.
• Із цією метою НОК України ставить перед со­бою, зокрема, такі завдання:
• розвивати та захищати олімпійський рух в Україні;
• забезпечувати дотримання та виконання норм і правил Олімпійської хартії в Україні, поло- ЖбНЬ Етичного кодексу МОК; сприяти зміцненню авторитету та підвищенню престижу українського спорту на міжнародній арені;
• захищати інтереси олімпійського руху України у взаєминах із міжнародними спортивними ор­ганізаціями;
• сприяти вивченню і збереженню олімпійської історії та традицій України шляхом поширен­ня олімпійської освіти і культури; здійснювати справедливий відбір та комплек­тування складу олімпійської команди; забезпечувати виконання положень Всесвіт­нього Антидопінгового кодексу, брати участь у боротьбі проти використання в спорті за­боронених речовин і процедур та брати участь у міжнародній боротьбі проти наркоманії; сприяти підготовці олімпійських резервів та розвитку спорту вищих досягнень і спорту для всіх в Україні;
• сприяти підготовці спортсменів для участі у спортивних заходах на національному та між­народному рівні;
• сприяти гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людей, зміцненню їх здоров'я.
• На засадах незалежності та доброї волі Націо­нальний олімпійський комітет України об'єднує понад 50 федерацій із видів спорту.
• Уперше НОК України представляв самостійну національну команду на Іграх XVII Зимової Олім­піади в Ліллехаммері. Далі наведено результати участі українських олімпійців у зимових і літніх Іграх.
• Зимові Олімпійські ігри в Ліллехаммері (Нор­вегія, 1994) — 1 золота (О. Баюл, фігурне катання) та 1 бронзова медалі (13-те місце в неофіційному командному заліку).
• Олімпійські ігри в Атланті (США, 1996) — 9 золотих (Є. Браславець та І. Матвієнко, вітриль­ний спорт; Вол. Кличко, бокс; І. Кравець, потрій­ний стрибок; В. Олейник, греко-римська бороть­ба; Т. Таймазов, важка атлетика; Р. Шаріпов, спортивна гімнастика; К. Серебрянська, художня гімнастика; Л. Подкопаєва, спортивна гімнасти­ка — абсолютна першість і вільні вправи), 2 срібні та 12 бронзових медалей (9-те місце).
• Зимові Олімпійські ігри в Нагано (Японія, 1998) — 1 срібна медаль.
• Олімпійські ігри в Сіднеї (Австралія, 2000) — З золотих (М. Мільчев, стрільба; Я. Клочкова, комплексне плавання на дистанціях 200 і 400 м) і по 10 срібних та бронзових медалей (21-ше місце).
• Олімпійські ігри в Афінах (Греція, 2004) — 9 золотих (Е. Тедеєв, вільна боротьба; В. Гончаров, спортивна гімнастика; І. Мерлені, вільна боротьба;
• Ю. Нікітін, стрибки на батуті; Н. Скакун, В8.ЖКЕ атлетика; Ю. Білоног, штовхання ядра; О. Косте- вич, кульова стрільба; Я. Клочкова, комплексне плавання на дистанціях 200 і 400 м), 5 срібних і 9 бронзових медалей (12-те місце).
• Зимові Олімпійські ігри в Турині (Італія, 2006) — 2 бронзових медалі (18-те місце).
• Олімпійські ігри в Пекіні (КНР, 2008) — 7 зо­лотих (Г. Пундик, О. Харлан, О. Хомрова, О. Жов­нір, фехтування; А. Айвазян, кульова стрільба; В. Рубан, стрільба з лука; О. Петрів, кульова стрільба; Н. Добринська, семиборство; І. Осипенко- Радомська, веслування; В. Ломаченко, бокс), 5 срібних і 15 бронзових медалей (11-те місце). За­галом це більше ніж на кожній із попередніх літ­ніх Олімпіад, де Україна брала участь самостійно.