Форми занять рекреаційної, фізкультурно- оздоровчої та спортивної спрямованості

Існують такі види фізкультурно-оздоровчих за­нять:

кондиційне тренування; рекреативні заняття.

Кондиційне тренування — це система засо­бів фізичної культури, що використовуються для досягнення та збереження високого рівня фізич­ного стану. Воно складається з трьох періодів: під­готовчого, основного та підтримувального. Опти­мальний оздоровчий ефект відзначається за умо­ви комплексного використання вправ переважно аеробної й змішаної аеробно-анаеробної спрямова­ності.

Рекреативно-оздоровчі форми діяльності (ту­ристські походи, фізкультурно-спортивні розваги) забезпечують активний відпочинок і сприяють за­доволенню емоційних потреб. Дві форми рекреації: активна (фізична);

пасивна (споживча) або рекреація з фізичною та розумовою домінантою.

Фізична рекреація — це процес використання засобів, форм і методів фізичної культури, що спрямований насамперед на задоволення потре­би в активному відпочинку, відновленні, розва­зі та вдосконалюванні особистості у вільний або спеціально визначений час. Формами організа­ції є спортивно-масові заходи, організовані або самостійні заняття. Засобами фізичної рекреа­ції є будь-які види вправ: туризм, танці, рухливі та спортивні ігри та ін. Інтенсивність навантажень і тривалість у рекреаційних формах занять не ма­ють чіткої регламентації.

Рекреаційний туризм — це пересування людей у вільний час із метою відпочинку, що необхідний для відновлення фізичних і душевних сил лю­дини.

Типи рекреаційного туризму:

туристсько-оздоровчий;

пізнавально-туристський.

Для кожного типу необхідний свій вид рекреа­ційних ресурсів (технологічних, людських та при­родних). До першого типу належать кліматичні фактори, що в комбінації із джерелами мінераль­них вод і лікувальних грязей створюють сприятливі умови для формування курортного комплек­су. До другого, крім згаданого вище, належить історико-культурний потенціал.

Основні види клімато-рекреаційної діяльності: аеротерапія (дихання морським повітрям, по­вітряні ванни);

таласотерапія (морські купання); геліотерапія (сонячні ванни); кінезотерапия (прогулянки берегом моря, спор­тивні ігри, плавання, веслування та інші види водного спорту).

Профілактично-оздоровчі заняття спрямовані на профілактику найпоширеніших захворювань і профілактику професійних захворювань.

Організаційними формами є організовані та са­мостійні заняття. У профілактично-оздоровчих заняттях використовують найефективніші засо­би оздоровлення (фізичні вправи, загартовування, масаж, гідро- та фітотерапія, психофізичні впли­ви, функціональна музика та ін.).

Технологія добирання вправ: спочатку визначають наявність і ступінь ви­разності окремих факторів ризику розвитку захворювань у конкретної людини; виявляють характерні порушення, що можуть виникнути в людей певної професії або під час роботи в певних умовах;

визначають комплекс засобів оздоровлення для корекції, зменшення ступеня виразності фа­кторів ризику захворювань або попередження порушень;

уточнюють параметри рухової активності та зміст занять фізичними вправами для конкрет­ної людини.

Метою занять спортивної спрямованості є вдо­сконалювання у певному виді рухової діяльності шляхом участі у змаганнях різного рівня, вико­нання класифікаційних вимог і досягнення спор­тивної майстерності.

Основною формою при цьому є заняття в спор­тивних гуртках та секціях у загальноосвітніх і ди- тячо-юнацьких спортивних школах. Крім того можливими є заняття у гуртках за місцем прожи­вання та самостійні заняття.