Тема: Цивільно-правова відповідальність

Мета:

• ознайомити учнів з особливостями та порядком при­тягнення до цивільно-правової відповідальності;
• сфор­мувати розуміння можливої відповідальності за завдану шкоду;
• виховувати почуття відповідальності за свої дії.

Обладнання й матеріали:Цивільний кодекс України.

Базові поняття й терміни: цивільно-правова відповідальність, підстави цивільно-правової відповідальності, майнова шкода, немайнова шкода.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I.     Організаційний етап                                                                             

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Учитель збирає для перевірки складені учнями позовні заяви до суду про порушення немайнових прав; учні (за бажанням) коментують де­які з них.

II.   Актуалізація опорних знань і мотивація

Учитель: майновий обіг може успішно розвиватися лише за умови, що всі його учасники належно виконуватимуть свої обов'язки. Порушення цього правила безумовно завдає шкоди окремим громадянам, юридичним особам, групі осіб чи суспільству в цілому.

Одним із заходів впливу на особу, що посягнула на права чи інте­реси інших учасників цивільного обороту, які охороняються законом, є цивільно-правова відповідальність.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття цивільної відповідальності.
2. Підстави цивільно-правової відповідальності.
3. Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб.

►  Розповідь учителя

1. Поняття цивільної відповідальності

Цивільно-правова відповідальність полягає в тому, що на правопоруш­ника покладається додатковий обов'язок, що тягне за собою певні майнові втрати, зменшення його майнової сфери. Так, постачальник, який не по­ставив продукцію у визначені терміни, поряд з основним обов'язком — ви­конати договір, набуває додаткового — сплатити неустойку (штраф) за про­строчення поставки. Втрати у вигляді сплаченого ним штрафу нічим для нього не компенсуються. Орендодавець, який відмовився надавати при­міщення, тобто порушив умови договору оренди, зобов'язаний виконати його — надати приміщення, а також відшкодувати збитки, які виникли в орендаря у зв'язку з такими діями. Відшкодування збитків у цьому при­кладі є тим додатковим обов'язком, який покладається на правопорушника.

У деяких випадках обов'язок, в якому полягає зміст цивільно-правової відповідальності, виникає не як додатковий, а лише замість невиконаного. Так, у разі вчинення дорожньо-транспортної пригоди, водій, що порушив правила дорожнього руху і завдав шкоди, наприклад, майну інших осіб, повинен відшкодувати її у повному обсязі. До вчинення правопорушення в нього існував обов'язок утримуватися від посягання на майно інших осіб, не завдавати шкоди. Оскільки цього обов'язку він не виконав і шкоду за­подіяв, у нього виникає новий — відшкодувати її.

Отже, цивільно-правова відповідальність — це невигідні наслідки май­нового характеру, що покладаються на особу, яка вчинила цивільне право­порушення, не виконала чи неналежно виконала зобов'язання або посягну­ла на абсолютні майнові чи особисті немайнові права чи блага інших осіб.

2.   Підстави цивільно-правової відповідальності

Підстави цивільно-правової відповідальності.

1) наявність майнової шкоди;

2) протиправність дії, якою заподіяно шкоду;

3) причинний зв'язок між протиправною дією і шкодою;

4) наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Цивільна відповідальність настає за наявності всіх чотирьох умов одночасно.

Шкода являє собою втрати майнового (та/або немайнового) характеру, що є наслідком протиправної поведінки боржника.

Майнова шкода, виражена в грошах,— це збитки. Збитки поділяють па реальну шкоду (витрати, зроблені кредитором для відновлення порушеного права, втрата чи пошкодження майна) та упущену вигоду (неодержані, доходи — які кредитор одержав би, якби його право не було порушене).

Немайнова (моральна) шкода може бути однією з умов відповідальності у випадках виникнення не договірної шкоди, визнання правочинів недійсними на основі недобросовісної поведінки однієї із сторін, посягання на особисті немайнові права і блага.

Моральною шкодою вважаються втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи, права чи блага якої порушено. Немайнова шкода юридичної особи виявляється у пошкодженні її ділової репутації. За загальним правилом відповідаль­ність за заподіяння моральної шкоди настає лише за наявності вини її заподіювача.

Цивільно-правова відповідальність настає лише за умови, якщо проти­правна поведінка є необхідною, основною і безпосередньою причиною ви­никнення збитків, тобто наявний причинний зв'язок між конкретними діями (бездіяльністю) боржника і шкодою.

Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею проти­правної дії. У цивільно-правовій відповідальності також розрізняють вину у формі умислу та у формі необережності. Однак форма вини боржника не може впливати на обсяг цивільно-правової відповідальності, який ви­значається межами об'єктивної шкоди.

У передбачених законом чи договором випадках цивільно-правова відповідальність може наставати й без вини: за шкоду, заподіяну громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокура­тури і суду; за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, та ін.

Та все ж за загальним правилом для покладення на особу цивільно-правової відповідальності наявність усіх зазначених умов є обов'язковою. За відсутності  однієї або кількох умов відповідальності вона не може бути застосована. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх за­лежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

За певних обставин боржник може бути звільнений від відповідальнос­ті за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. Так, боржник не несе відповідальності, якщо належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили. Непереборна сила — це над­звичайні та невідворотні за таких умов обставини чи події (повінь, земле­трус, раптовий ураган, а також явища соціального характеру — страйки тощо; прийняття компетентними органами держави актів, що забороня­ють чи призупиняють учинення певних угод, операцій та ін.). Не настає цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди (невиконання зобов'язання) в результаті випадку — обставин, в яких немає вини сторін та можливість настання яких боржник не міг і не повинен був передбачити.

Разом із тим не є непереборною силою чи випадком недодержання сво­їх обов'язків контрагентом боржника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У цивільному праві встановлено принцип презумпції вини боржника (заподіювача шкоди): він вважається винним, поки не доведе що неналеж­не виконання зобов'язання (шкода) виникло не з його вини. Тобто вина припускається, обов'язок доведення протилежного покладається на самого заподіювача шкоди. Щодо договірних правовідносин, відповідно до поло­жень Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язана із сумою цього відшкодування.

Цивільне законодавство, зокрема Цивільний кодекс України, установ­лює загальні положення щодо цивільно-правової відповідальності. Разом із тим у правових нормах, що регулюють окремі види зобов'язань, розмі­щені й спеціальні умови цивільно-правової відповідальності в конкретних життєвих ситуаціях.

3. Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб

В особливому порядку несуть відповідальність за завдану шкоду мало­літні та неповнолітні особи. Однак така шкода також має відшкодовувати­ся. Тому Цивільний кодекс установлює, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою особою, яка на правових підставах здійс­нює виховання малолітньої особи,— якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під нагля­дом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, майнову відповідальність за шкоду несуть ці заклади, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх­ньої вини.

Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодову­ється їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визна­чається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповно­літньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також у разі, коли в нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійс­нює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкоду­вати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшко­довується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

ту.

ІV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів  

Запитання для повторення й обговорення

1. Які існують умови цивільно-правової відповідальності?
2. Що являє собою майнова і немайнова (моральна) шкода?

V.   Самостійна робота учнів

►  Проаналізуйте ситуації:

1. 12-річний Григорій позичив у свого друга Анатолія самокат та, катаючись, серйозно пошкодив його.
2. 15-річна Наталка, запізнюючись до школи, для скорочення шляху перелізла через паркан парку і розтоптала рідкісні квіти.
3. Граючи м'ячем, троє хлопців 9, 10 та 14 років розбили вітрину про­дуктового магазину.
4. 17-річна Аліна вирішила заробити гроші на продажу косметики однієї з фірм. Однак випадково залишила сумку з товаром, узятим для реалізації, в таксі.

Виконайте завдання щодо цих ситуацій:

1. Визначте, хто нестиме відповідальність у наведених ситуаціях.
2. Поясніть, спираючись на закон, особливості відповідальності різних груп.

VІ.  Підсумки уроку

1. Підбити підсумок самостійної роботи учнів.
2. Учні самостійно підбивають підсумки уроку щодо вивченого матеріалу.

VII. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення або презентацію за матеріалами засобів ма­сової інформації або Інтернету про цивільно-правову відповідальність не­повнолітніх.