Тема: Захист особистих немайнових і майнових прав

Мета:

• сформувати в учнів поняття про особисті немайнові та майнові права, навчити їх розрізняти;
• розвивати вміння аналізувати ситуації і правильно їх оцінювати;
• ви­ховувати в учнів розуміння цінності особи, необхідності поваги і дотримання її прав.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Цивільний кодекс України.

Базові поняття й терміни: особисті немайнові права, майнові права, захист майнових і особистих немайнових прав, позов, позивач, від­повідач.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Учні (за бажанням або викликані вчителем) пояснюють підготовлену вдома схему цивільно-правового договору.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Учитель: Кожна людина може бути і робітником, і бізнесменом, може бути заможною або не дуже. Проте її особистість починається не з майно­вих можливостей і уподобань, а з духовних цінностей — особистого життя здоров'я, доброго імені та ін. Людина передусім — це її духовний світ, який потребує захисту так само, як і її майно.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Захист особистих немайнових прав.
2. Захист майнових прав.
3. Процедура захисту цивільних прав у суді.

►  Розповідь учителя

1.   Захист особистих немайнових прав

Особисті немайнові права є предметом регулювання різних галузей права. Наприклад, право на участь у виборах та право бути обраним регулюються конституційним правом.

Але є особлива група особистих немайнових прав, які виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припинені на підставі правочинів або інших юридичних дій. Вони належать кожній фізичній особі від народження або за законом і не мають економічного змісту.

Ці права тісно пов'язані з людиною, вона не може від них відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав і володіє ними довічно (напри­клад, право на життя, право на охорону здоров'я); деяких вона набуває за законом (наприклад, право на інформацію, право на опіку та піклування тощо).

Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В ін­тересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також осіб, які за віком чи ста­ном здоров'я не можуть здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники.

Для забезпечення здійснення особистих немайнових прав органи дер­жавної влади, органи місцевого самоврядування установи, підприємства, організації, їх працівники, окремі фізичні особи зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Таким чином, особисте немайнове право — це право, яке надає уповно­важеній особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточення утримуватися від будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.

Відповідно до Конституції України, фізична особа має такі особис­ті немайнові права: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, пра­во на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на віль­не пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової та тех­нологічної творчості.

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового пра­ва від будь-яких посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок по­рушення її особистого немайнового права було завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Наприклад, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, вправі вимагати в судовому порядку спростування цієї інформації та відшкодування мо­ральної шкоди.

Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недо­стовірною. Спростування здійснюється у той самий спосіб, у який була поширена ця неправдива інформація, і тією ж особою, яка поширила цю інформацію. При цьому спростування недостовірної інформації проводить­ся незалежно від вини особи, яка її поширила.

Поширювачем неправдивої інформації, яку надає посадова особа чи службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, визнається юридична особа (підприємство, організація, установа), в якій вона працює. Документ, у якому міститься неправдива інформація, що видала юридична особа, має бути відкликаний.

Коли такі відомості поширено у пресі, інших засобах масової інформа­ції (кінофільми, телепередачі тощо), суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення та­кого порушення неможливе — вилучити тираж газети, книги, кінофільму та знищити його.

Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, пра­во якої порушено, може подати до суду заяву про встановлення факту не­правдивості цієї інформації та її спростування. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі ма­сової інформації.

Коли відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації не­можливі у зв'язку з його ліквідацією, такі відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.

У разі відмови особи вчинити відповідні дії з виконання судового рі­шення, спрямовані на усунення порушень особистого немайнового права, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України. Сплата штрафу не звільняє цю особу від обов'язку ви­конати рішення суду.

2. Захист майнових прав

Майнові права — це  суб'єктивні права учасників правовідносин,  які й пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна. Конституцією України передбачено систему майнових прав особи. Прикладом захищених законом майнових прав є права власника, який здійснює право господарського відання майном, зобов'язальні права (наприклад, на відшкодування шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права.

Майнові права можуть виникати з приводу дій та інших юридичних фактів, передбачених цивільним законодавством, а також дій, які, хоч і не передбачені законом, але на підставі загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Захист майнових прав у деяких випадках можна здійснювати за допомогою власних дій. Це може бути, наприклад, відмова продавця передавати покупцеві річ, якщо за неї не отримано плату, як це передбачено за договором. Однак важливо пам'ятати, що захищати свої права за допомогою власних дій можна тільки тоді, коли існує реальна можливість правомірне (у межах закону) примусити когось виконати свої зобов'язання. Так, власник майна має право не передавати своє майно в оренду, якщо за нього не отримано плату відповідно до договору. Проте відбирати вже переданене майно, якщо за його оренду не сплачено, вже не можна, оскільки такі дії не вважаються правомірними.

Інша форма захисту здійснюється за допомогою уповноважених державою органів захисту порушених прав людини. У більшості випадків застосовують загальний (судовий) порядок, який передбачає звернення особи чиї майнові права порушено, до суду з позовом.

Позов — звернення особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав, які охороняються законом.

3.   Процедура захисту цивільних  прав у суді

Основні способи захисту цивільних прав  інтересів.

1. Шляхом визнання права.
2. Визнання правочину недійсним.
3. Припинення дії яка порушує право.
4. Відновлення становища, яке існувало до порушення.
5. Примусове виконання обовязку в натурі.
6. Припинення правовідносин.
7. Зміна правовідносин.
8. Відшкодування матеріальних збитків.
9. Відшкодування моральних збитків.
10. Визнання незаконним дії або бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, АР Крим чи інших посадових осіб.

Цивільний кодекс визначає процедуру захисту цивільних прав і інтересів:

• В судовому порядку;
• Позасудова процедура.

1. Президент України, органи державної влади та місцевого самоврядування можуть скасувати акт органів державної влади і місцевого самоврядування нижчого рівня.
2. Вчинення нотаріусом виконавчого напису на борговому документі.
3. Самозахист. Способи самозахисту мають відповідати змісту права. яке порушено і також способи самозахисту не можуть суперечити вимогам закону

Цивільно-процесуальним кодексом передбачені такі стадії цивільного

процесу:

1. Порушення цивільної справи в суді за заявою заінтересованої особи (подання позовної заяви), обов'язкова стадія.
2. Підготовка справи до судового розгляду (забезпечення швидкого і правильного вирішення справи), обов'язкова стадія.
3. Судовий розгляд — розгляд і вирішення справи в судовому засіданні (вирішення справи по суті), обов'язкова стадія.
4. Касаційне   оскарження   рішень,   ухвал   суду   першої   інстанції не є обов'язковою стадією.
5. Виконання судових рішень, ухвал, постанов, обов'язкова стадія.
6. Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень суду, що набули законної сили, не є обов'язковою стадією.
7. Перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал, постанов суду, які набули законної сили.

Не обов'язково, щоб процес у конкретній цивільній справі проходив усі стадії цивільного судочинства, тобто можна розрізняти обов'язкові та необов'язкові стадії.

Цивільне процесуальне законодавство поширюється на громадян Укра­їни, іноземців та осіб без громадянства.

ІV. Узагальнення та систематизація знань та вмінь учнів

►   Запитання для повторення й обговорення

1. Які права належать кожній людині від народження або за законом і не мають економічного змісту?
2. Хто може здійснювати особисті немайнові права в інтересах мало­літніх і неповнолітніх дітей?
3. Які права є майновими?

V. Самостійна робота учнів

Проаналізуйте ситуації та поясніть, які права порушено:

1. Хлопчика не хотіли зараховувати до школи, мотивуючи це тим, що школа для православних, а хлопчик сповідує католицтво. (Відповідь: свобода віросповідання).
2. Івана затримала міліція. Його протримали під вартою три дні, не повідомивши мотиви арешту. (Відповідь: право на свободу, недоторкан­ність).
3. Листоноша Печкін приніс листа Федору, який виявив, що хтось уже перечитав листа, розкривши його без дозволу. (Відповідь: таємниця кореспонденції).

VI. Підсумки уроку                                                                           

Учитель підбиває підсумки роботи учнів, оцінює їх активність, під­креслює необхідність знання законодавства України.

VII. Домашнє завдання

Скласти позовну заяву до суду про порушення немайнових прав за зразком.

Зразок позовної заяви фізичної особи про спростування неправдивої інформації

До Київського місцевого районного суду, м. Харків

Позивач: Коршенко Віктор Петрович, який мешкає за адресою:

м. Харків, вул. Пушкінська, 98, кв. 10.

Відповідач: Малій Микола Миколайович, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Командарма Корка, 96; редакція газети «Товариш»,

юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Блюхера, 86,

ПОЗОВНА ЗАЯВА

23 вересня 2008року у газеті «Товариш» опублікована ст. громадянина Малія Миколи Миколайовича, яка має назву «Великий ювелір». Викладені в статті факти не відповідають дійсності. Зокрема в ній говориться, що я, Коршенко Віктор Петрович, займався діяльністю, пов'язаною з виве­зенням золота за межі України, тим часом, як подібним питанням я не цікавився і нічого подібного не вчиняв. Моя трудова діяльність пов'язана з викладанням математики у школі. На підтвердження своєї діяльності додаю трудову книжку і розклад занять.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України

ПРОШУ:

Зобов'язати редакцію газети «Товариш» і Малія Миколу Миколайови­ча спростувати викладений у ст. «Товариш» факт, що не відповідає дійсності та порушує моє особисте немайнове право.

Для підтвердження позову викликати до суду свідків:

1. Дідика Ігоря Михайловича, м. Харків, вул. Гагаріна, 17, кв. 7.  
2. Бойченка Андрія Максимовича, м. Харків, вул. Блюхера, 22, кв. 90.

Додаток:

1. Примірник газети «Товариш» за 23 вересня 2008року, де опубліко­вана стаття за підписом Малій М.М. «Великий ювелір».
2. Квитанція про сплату державного мита.
3. Копія позовної заяви.

10 жовтня 2008 року            Підпис (Коршенко В. П.)