1. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
2. Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
3. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
4. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
5. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
6. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
7. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
8. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
9. Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
10. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про це.
І ще:
Ніколи не займайтесь „виховною роботою" в поганому настрої.
Чітко визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
Не підказуйте готового рішення, а скеровуйте на можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.
Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів. Відзначте їх.
Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки - не одне і те саме.
Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважайте на помилку.
